«Я сплю, мов убитий, і сняться мені

Гранати, бруківка, коктейлі й щити,

Немов у Довженка, країна в огні,

У полум'ї битви зійшлись два світи.

Я сплю, мов убитий, і сняться мені

Старі й молоді, що стоять навкруги,

Ми всі розчинились в пекельній зимі,

Йдемо крізь морози, вітри та сніги.

Я сплю, мов убитий, і сняться мені

Держави мужі, ті, що їй вороги,

Що гнитимуть скоро в комфортній тюрмі —

Народ не пробачить їм владні борги.

Я сплю, мов убитий, і сняться мені

Майдан, і Грушевського, і "профспілки",

Запеклих боїв неполічені дні

І крик, що застряг у вухах на роки.

Я сплю, мов убитий, і сниться мені

Та куля, що в мене, як беркут, летить.

Я хочу прокинутись, тільки в цім сні

Я й справді убитий. І серце мовчить...»

Марина Падалко